Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації

Кіровоградська Мала академія наук учнівської молоді

Яків Васильович Паученко

Світловодськ – 2015

  Яків Васильович Паученко

Яків Васильович Паученко народився 21 березня 1866 року в м. Єлисаветграді. Навчався в малювальних класах П. О.Крестоносцева при Єлисаветградському земському реальному училищі. Паученко − випускник Училища живопису, скульптури і архітектури Московського художнього товариства. Він отримав срібну медаль за архітектурний проект, представлений на річний екзамен у 1893 році, та звання некласного художника архітектури, після чого повернувся до рідного міста.

Ще пiсля смертi Миколи I та реформ початку 1860-х рр. розпочинається бурхливе приватне будiвництво. Скасовано стильовi обмеження й новi особняки одягаються у яскравi шати iсторичного декоруму. Приходить час стильового розмаїття, пошуку нових засобiв досягнення виразностi архiтектурних форм, гострої творчої конкуренцiї авторiв. Романтичний напрям у мiстобудуваннi, для якого характерне "цитування" архiтектурних пам`яток минулих епох, об`єднав стилi з приставкою "нео": неоготику, необароко, неоруський стиль. На вулицях Єлисаветграда з`являються справжнi невеличкi палаци - мавританськi, бароковi. Стали популярними будинки, на фасадах яких поєдналися готичнi та класицистськi мотиви, рококо та ренесанс. Особливо виразне маленьке "палаццо" Ельвортi, яким прикрашено iндустрiальну зону мiста. Прикладом напруженого пошуку стала творчiсть двох визначних єлисаветградських архiтекторiв - Якова Васильовича Паученка ( 1866-1914 ), вихованця Московського училища живпису, архiтектури та скульптури, та випускника Петербурзької академiї красних мистецтв Олександра Львовича Лiшневського( 1868-1942 ).

Я. В.Паученку судилося стати одним з тих зодчих, які створили неповторний модерновий архітектурний ансамбль історичного центу міста Єлисаветграда. За його проектами було збудовано значну кількість будинків в місті Єлисаветграді, значна частина яких розташована на вулицях Леніна (колишній Двірцевій) і Дзержинського (колишня Московська). Одним із таких проектів стала Лікарня Червоного Хреста Св. Анни. 

Для творчостi Паученка характерний камерний масштаб будівель, навiть велику лiкарню Св. Анни вiн збудував як комплекс невеликих особняків. Вона побудована у неруському стилі.

В листопаді 1901 року на засідання міського комітету Товариста Червоного Хреста було заявлено, що потомственна почесна городянка Ганна Михайлівна Дмитрян вирішила побудувати лікарню для всіх потребуючих лікування соціальних прошарків Єлисаветграду та повіту, для чого і відведено більш ніж дві десятини землі по Костельній та Чигиринські вулицях. Комісію з побудови проекту лікарні очолював Лишневський, з яким у Паученка було постійне творче суперництво. Розроблений Лишневським проект не задовольнив Дмитрян, тому вона для ретельного нагляду за будівництвом звернулася по допомогу до Паученка, який доопрацював проект лікарні на 40 ліжок, в якому були внесені певні зміни, зокрема, розширено коридор фасадної частини корпусу, розроблено план окремого операційного павільйону, що мав з'єднуватися з лікарнею окремим коридором, а вже в самому павільйоні передбачені окремі приміщення для інструментальної, перев'язувальної та стерилізаційної.

Урочисту закладку лікарні було здійснено 9 липня 1902 року, після чого протягом двох років Г. Дмитрян постійно піклувалася будівництвом. Ганна Михайліввна впровадила значну кількість тогочасних ноу-хау у будівництво лікарні, зокрема, водяне опалення низького тиску з відповідною вентиляцією (хоча за планом передбачалося опалення пічне), що потребувало додаткових затрат; наступним технічним дивом стала побудова власної електростанції, а також впровадження біологічної асенізації, завдяки Є. Тамму лікарня стала першою у всій Росії, обладнана таким чином.

18 травня 1904 року лікарню було урочисто відкрито. Це був солідний, як на ті часи, лікувальний комплекс площею 5130 кв. саженів, розташований на узвишші, обнесений цегляним парканом, з фасаду − ковані в'їзні ворота. Головна дорога була мощена, а інші − під гравієм. Всередині лікарні, в палатах, був вистелений доволі дорогий на той час матеріал − дубовий паркет, а в коридорах − була теракотова підлога, що добре милася і дезінфікувалася.                                

Після 1973 року хірургічні та терапевтичні ліжка перебазувалися у щойно зведену четверту міську            лікарню, а на базі колишньої лікарні Червоного Хреста організовано спеціалізовану гінекологічну лікарню з пологовим відділенням, більше відому як Міську лікарню №2, а пізніше − Пологовий будинок №2.

Серед його проектів – архітектурний комплекс лікарні Вайсенберга (обласне управління охорони здоров’я), Мейтуса (дитяча музична школа № 1 ім. Г. Нейгауза), приміщення Міжнародного кредитного банку (ресторан "Primo Violino"), прибуткові будинки Гостинного двору (приміщення СБУ) та театру "Ілюзіон" (школа мистецтв), Вознесенський собор у м. Бобринці Кіровоградської області, які є пам’ятками архітектури та містобудування.

Безперечно, Я.Паученка можна вважати представником історико-романтичної та еклектичної течій в архітектурі періоду модерну кінця ХІХ – початку ХХ ст. В той же час його мистецька мова має особисті риси, які визначають почерк майстра, – це і камерність, поєднана з особливим відчуттям монументальності, і уважне ставлення до архітектурної деталі як знаку-символу.

У Я. Паученка відчуття стилістики не лише логічне, а й емпіричне, підсвідоме. З легкістю граючись геометрією орнаментальних схем, фактично не використовуючи прямих цитувань, він змушує цеглу звучати ритмами історії.

Так, частини фронтонів Міжнародного кредитного банку в стилі неокласицизму прикрашають орнаменти у вигляді стилізованого листя оливи і лавру, барельєфні панно з зображенням грифонів і тритонів, що охороняють чашу вогню, левів – символів могутності, павичів та рогу достатку, що уособлюють добробут, яскраво відображають ідеологію банківської справи, а коринфські парні колони та купол-напівкуля центрального входу підкреслюють відчуття тріумфу та могутності.

Художньо-меморіальний музей О. Осмьоркіна дбайливо зберігає пам’ять про архітектора Я. Паученка: існує постійна виставкова експозиція, яка розповідає про життя і творчість зодчого, надруковано буклет "Місто Якова Паученка". Саме за сприяння музею "Укрпошта" у 2006 році до 140-річчя від дня народження Я. Паученка випустила художній маркований конверт "Яків Паученко – архітектор" та провела в музеї акцію спецпогашення штемпелем Першого дня, а в 2014 році з нагоди відзначення 75-річчя створення Кіровоградської області Кіровоградська дирекція Укрпошти запропонувала представити архітектурні доробки Я.В.Паученка у поштових марках, а саме - Свято-Вознесенського собору в Бобринці в поштовому блоці "Краса і велич України. Кіровоградська область" та пам’ятки архітектури кінця XIX століття театру "Ілюзія", в будівлі якого нині розташований Кіровоградський обласний загальноосвітній навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю, окремою маркою на конверті з історичною довідкою про архітектора.

На жаль, доля відміряла Якову Паученку всього 48 років життя. Прикро це згадувати, але могила видатного земляка «вдячні потомки червоної формації», м’яко кажучи, «не зберегли». Поховано було Якова Васильовича на міському Петро-Павлівському цвинтарі, зруйнованому у щеститидесяті роки минулого сторіччя і забудованому багатоповерхівками. Але ім’я Якова Паученка увіковічили в обласній архітектурній премії аний Кіровоградський обласний загальноосвітній навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю, окремою маркою на конверті з історичною довідкою про архітектора.